У науковців-філологів (М. Вайтмен, П. Елбоу, І. Лекі, Т. Міллер, А. Реймз, Т. Такагакі) викликає занепокоєння той факт, що письмові види роботи у процесі вивчення іноземної мови та літератури використовуються дедалі рідше.

Американський філолог Ілона Лекі говорить про те, що останнім часом навчання навичкам письма найбільше ігнорується педагогами, хоча саме розвиток письма дозволяє якісно покращити мовну компетенцію суб’єкта навчання [3, с. 170].

Традиційний підхід до використання письмових видів роботи під час вивчення мови та літератури, що, передовсім, передбачав закріплення граматичних знань студентів, є застарілим, адже він не мав на меті розвитку здатності конструктивно, самостійно та творчо мислити.

Використання письмових видів роботи не вимагає наявності спеціального обладнання та матеріалів, проте вимагає теоретичної обізнаності викладача щодо особливостей письма як виду діяльності та знання технологій його застосування в процесі викладання іноземної мови та літератури у вищих навчальних закладах.

Класифікація письмових робіт

Найчастіше, на заняттях з іноземної мови та літератури використовуються наступні письмові види роботи: тест, контрольна та самостійна роботи, переказ, переклад, твір, які добираються і компонуються в залежності від типу заняття, методичних та навчальних цілей, підходу до добору навчального матеріалу та особистих інтересів студентів та викладача.

Виконання тестових завдань, написання контрольної та самостійної робіт спрямовані на репродуктивну діяльність студентів, дозволяють швидко і якісно перевірити знання окремої групи, передбачають здебільшого короткі відповіді на питання та не мають на меті стимуляцію творчості. Мета письмових робіт на заняттях з літератури – сприяти формуванню вміння правильно побудувати фразу, грамотно записати її, передати зміст прочитаного тексту послідовно, самостійно побудувати власний твір, який вірно відображає почуття і думки. [5]

Такі роботи поділяють на дві групи:

  • письмові роботи допоміжного характеру;
  • роботи, що мають самостійне значення.

Письмові роботи допоміжного характеру – це плани (прості та складні), цитування (підбір цитат за завданням), письмові відповіді на запитання, тези, конспекти. [5] Роботи, що мають самостійне значення – перекази, подібні оповідання, твори. Письмові роботи допоміжного характеру:

  • містять доступні та адекватні формулювання думок;
  • передбачають розгорнуту відповідь на питання;
  • не передбачають необхідності складних формулювань та обґрунтувань.

План – це окреслення етапів наступної письмової роботи у логічній послідовності. Цитування – це використання думок та доробку іншого дослідника із зазначенням авторства у відповідності до усталених етичних та граматичних норм. Тези – містять короткий зміст прочитаного матеріалу; характерними ознакам тез є завершеність, зазначення основної ідеї твору. Використовують написання тез у ході засвоєння складного матеріалу, закріплення прочитаного, підготовки до написання свого твору чи резюме. Конспекти використовують, аби знайти та записати найсуттєвіші факти. Конспекти поділяються на текстуальні і вільні. Текстуальний конспект передбачає розбиття тексту на окремі частини, у яких виділяються основні думки, підкреслюються, а потім із цих думок формується конспект. Вільний конспект – вільне викладення змісту тексту. Конспект відрізняється від тез меншою стислістю. У ході переказу студент має зрозуміти, засвоїти та логічно викласти зміст прочитаного або почутого шматка літературного тексту. Переказ може бути близький до тексту, стислий, вибірковий, переказ-характеристика, зі зміною форми або особи. Подібне оповідання від власного твору різниться тим, що у ньому тема, композиція, словник повинні бути взяти із запропонованого зразка. [5] Переказ та переклад відображають рівень та глибину розуміння студентом інформації (більш чи менш деталізовано та персоналізовано), вміння послуговуватись граматикою та здатність логічно мислити, але обмежують можливість викладу власних думок, прагнень та почуттів.

Найбільш універсальним видом письмової роботи є твір, що дозволяє продемонструвати кількість та якість знань з іноземної мови та літератури у контексті особистісно-індивідуального творчого осмислення. Під твором ми розуміємо академічні види письмової роботи, що мають певні правила написання (наявність вступу та висновків, основної частини), невеликі есе, оповідання, віршовані письмові зразки студентської літературної творчості та короткі тексти-роздуми за обраною темою.

Важливим моментом є постановка завдань та добір теми. Тема має спонукати до спілкування, унеможливлюючи однозначність відповіді, створювати передумови для дискусії, вона має бути цікавою для студента та викладача.

Якщо рівень знань аудиторії з іноземної мови є відносно низьким, то написання невеликих текстів проводиться здебільшого з метою перевірки граматичного блоку знань та навичок. Після написання творів студентами, викладач їх ретельно перевіряє, часто пропонується зробити роботу над помилками. Через це студенти намагаються будувати фрази якомога консервативніше, обережно послуговуються новою лексикою та граматичними зворотами.

Особливості письмових видів роботи

У процесі використання письмових видів роботи варто фокусувати увагу студентів на особливостях фразової організації англомовного тексту, скеровуючи діяльність на активне їх дослідження.

Інколи викладачі вважають, що навчання письму має відбуватись на базі достатньо сформованих навичок говоріння та іншомовного розуміння. Така думка є хибною з огляду на наступні фактори:

  1. Будуючи фразу під час написання твору, студент має час на формулювання думки, на виправлення помилки, якої припустився, проказуючи фразу вголос.
  2. Говоріння передбачає наявність двох студентів: того, хто говорить і того, хто слухає та відповідає безпосередньо після виказаної думки (на відміну від твору).

Письмо та говоріння мають ряд суттєвих розбіжностей. Американський науковець Е. Фленеган виділяє чотири основні відмінності між письмом та говорінням:

а) говоріння характеризується наявністю жестикуляції, інтонації, сили голосу, коли письмо – лише лексикою та синтаксисом;

б) письмо вимагає більше часу;

в) співбесідники мають можливість бачити один одного;

г) вербальне спілкування є більш інтерактивним [4, с. 47].

У процесі вербального спілкування студенти послуговуються активним лексичним запасом, уникаючи необхідності пошуку адекватного слова у словнику. Під час письмового викладу інформації є час дібрати адекватне слово та скористатись пасивним лексичним запасом. Японський вчений Т. Такагакі наголошує на тому, що:

  1. З письмом легше упоратись тим студентам, які з будь-яких психологічних причин не готові до говоріння в аудиторії;
  2. Під час викладання на письмі власних думок є досить часу, щоб практично проаналізувати граматичні структури;
  3. Письмо дозволяє залучити до діяльності усю аудиторію, коли воно не передбачає безпосереднього втручання викладача [4, с. 48].

Отже, функціональне використання письмових видів роботи в процесі викладання англійської мови та літератури передбачає врахування комунікативного підходу, дозволяє не тільки поглибити граматичні знання, але і навчитись викладати власні думки письмово, зберігаючи стилістичне забарвлення. Воно також спонукає студента до письмового дослідження іноземної мови, та слова як засобу творчості, що, своєю чергою, сприяє творчому розвиткові особистості та запобігає деперсоналізації та уніфікації.

Використані джерела:

  1. Крундышев А.А. Сочинение как вид самостоятельной работы. М.: Высшая школа», 1987, 234 с.
  2. Miller, T. (1997). Functional Approaches to Written Text: Classroom Applications., ed. T. Miller, English language Programs, United States Information Agency, Washington, D.C. 20547, 288 p.
  3. Leki, I. Teaching Second Language Writing: Where We Seem to Be.
    Teacher Development, making the right moves. Selected articles from the English Teaching Forum, 1989 – 1993, ed. T. Kral. English Language Programs Division, United States Information Agency, Washington, D.C. pp. 170-179.
  4. Takagaki, T. The Facilitative Role of Written Language in Speaking: Using Writing Activities to Improve L2 Speaking. // English teaching forum , № 1, 1997, pp. 47-49.
  5. https://studfile.net/preview/5454031/page:5/